невчасний

НЕВЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється, прибуває і т. ін. не тоді, коли треба, не в потрібний момент.

Розгнівався пан на такий невчасний жарт (Фр., II, 1950, 102);

Заруба вибіг на подвір’я, щоб затримати невчасного гостя і не дати йому одразу увійти до хати (Кучер, Трудна любов, 1960, 222);

З пожвавленням, яке видавалося дуже невчасним на фоні загальної ситуації, стала [Маруська] голосно розповідати (Вільде, Сестри.., 1958, 477).

Значення в інших словниках

1. невчасний — невча́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невчасний — див. небажаний  Словник синонімів Вусика
3. невчасний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється, прибуває і т. ін. не тоді, коли треба, не в потрібний момент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невчасний — НЕВЧА́СНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється, прибуває і т. ін. не тоді, коли треба, не в потрібний момент. Розгнівався пан на такий невчасний жарт (І.  Словник української мови у 20 томах
5. невчасний — НЕДОРЕ́ЧНИЙ (зроблений, сказаний, виявлений і т. ін. у невдалий, невідповідний момент), НЕВЧА́СНИЙ, НЕСВОЄЧА́СНИЙ. — Що ж ви нічого не кажете? Невже се недоречне питання? (Леся Українка); Невчасні жарти егоїстично веселих товаришів остаточно образили Туманова (П. Панч).  Словник синонімів української мови
6. невчасний — Невча́сний, -на, -не несвоєча́сний = невча́сний, на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. невчасний — Невчасний, -а, -е Несвоевременный.  Словник української мови Грінченка