недогледіти
НЕДОГЛЕ́ДІТИ, НЕДОГЛЯ́ДІТИ, джу, диш і НЕДОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док., кого, чого, що, за ким — чим і без додатка. Допустити помилки, зробити упущення і т. ін. через неуважність, недосвідченість.
— Восени дощі були, ти знаєш, а потім морози вдарили. Пізно було, а я недогледів [картоплі в кагатах] (Кучер, Прощай.., 1957, 271);
Понадіялись ми на молодих наших водіїв і недогледіли.. Грудками пригортали ніжні паростки кукурудзи, збивали їх (Рад. Укр., 16.III 1961, 2);
// Не виявити належної турботи, піклування і т. ін. про кого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)