незаможницький
НЕЗАМО́ЖНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до незамо́жник.
Рух за створення незаможницьких загонів перевершив усі сподівання: тисячами пішли (Гончар, Таврія.., 1957, 518);
// Належний незаможникові, незаможникам.
— А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха] (Головко, II, 1957, 74).
Словник української мови (СУМ-11)