незаміжня

НЕЗАМІ́ЖНЯ, НЕЗАМУ́ЖНЯ, тільки ж. Яка не виходила заміж, не перебуває в шлюбі.

Дівчина була ще зовсім молоденька, мабуть, сама незаміжня (Собко, Біле полум’я, 1952, 90);

Поруч з молодим сідають світилки — незаміжні сестри молодого (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 64);

При ньому [Мендлеві] лишилася жінка й незамужня дочка Рифка (Фр., VIII, 1952, 385).

Значення в інших словниках

1. незаміжня — (яка не перебуває в шлюбі) неодружена// вільного супружого стану.  Словник синонімів Полюги
2. незаміжня — незамі́жня іменник жіночого роду, істота незамі́жня́ прикметник  Орфографічний словник української мови
3. незаміжня — -іжньої, незамужня, -ньої, тільки ж. Яка не виходила заміж, не перебуває в шлюбі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незаміжня — НЕЗАМІ́ЖНЯ, НЕЗАМУ́ЖНЯ, тільки ж. Яка не виходила заміж, не перебуває в шлюбі. Дівчина була ще зовсім молоденька, мабуть, сама незаміжня (В. Собко); Поруч з молодим сідають світилки – незаміжні сестри молодого (з наук. літ.); При ньому [Мендлеві] лишилася жінка й незамужня дочка Рифка (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. незаміжня — НЕОДРУ́ЖЕНА (про жінку — яка не перебуває в шлюбі), НЕЗАМІ́ЖНЯ. Була колись у родині Річинських така собі стара незаміжня "цьоця Мінця", яка їздила від сім'ї до сім'ї, няньчила дітей (Ірина Вільде).  Словник синонімів української мови
6. незаміжня — Незамі́жня, -ньої, -ній  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)