незатишно

НЕЗА́ТИ́ШНО. Присл. до незати́шни́й 2, 3.

Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (Вол., Місячне срібло, 1961, 327);

Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181);

// у знач. присудк. сл.

Ярославові раптом стало вітряно й незатишно на душі (Мушк., День.., 1967, 154);

В кімнаті з необклеєними дерев’яними стінами було якось незатишно, темно (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109).

Значення в інших словниках

1. незатишно — неза́ти́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. незатишно — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. незатишно — Присл. до незатишний 2), 3). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незатишно — НЕЗА́ТИ́ШНО. Присл. до незати́шни́й 2, 3. Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (І. Волошин); Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Л. Дмитерко); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови у 20 томах