незмінно

НЕЗМІ́ННО. Присл. до незмі́нний.

Вночі не спала [Малуша], вдень не їла, зблідла, змарніла, тільки очі незмінно блищали (Скл., Святослав, 1959, 189);

Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений (Довж., І, 1958, 66);

Великий Жовтень розчинив нам брами, надійний шлях під сонцем нас веде. І хто цим шляхом йде незмінно з нами, той сам до щастя й розквіту іде (Забіла, Промені, 1951, 6).

Значення в інших словниках

1. незмінно — незмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. незмінно — Присл. до незмінний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незмінно — НЕЗМІ́ННО. Присл. до незмі́нний. Вночі не спала [Малуша], вдень не їла, зблідла, змарніла, тільки очі незмінно блищали (С. Скляренко); Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
4. незмінно — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО...  Словник синонімів української мови
5. незмінно — Незмі́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. незмінно — Незмінно нар. Неизмѣняемо; неизмѣнно.  Словник української мови Грінченка