нелюбо

НЕЛЮ́БО.

1. Присл. до нелю́бий 2, 3.

Всі нелюбо спідлоба позирали на Латку (Вас., II, 1959, 239);

Похнюпились і посумніли Хлопи, нелюбо, знать, дзвеніли Слова ті (Фр., X, 1954, 300).

2. у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається.

— Я тебе не держу! Якщо служиш, то роби все, що звелять хазяї, а нелюбо тобі в нас, то й не треба (Крим., Вибр., 1965, 415);

[А д а: ] Хоч як нелюбо мені, а мушу признати, що ти вмієш читати і з моєї замкненої душі (Ірчан, І, 1958, 106).

Значення в інших словниках

1. нелюбо — нелю́бо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нелюбо — 1》 Присл. до нелюбий 2), 3). 2》 у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нелюбо — НЕЛЮ́БО. 1. Присл. до нелю́бий 2. Всі нелюбо спідлоба позирали на Латку (С. Васильченко); Похнюпились і посумніли Хлопи, нелюбо, знать, дзвеніли Слова ті (І. Франко). 2. у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається. – Я тебе не держу!...  Словник української мови у 20 томах