немовля

НЕМОВЛЯ́, я́ти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина.

Від’їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (Фр., VI, 1951, 375);

Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16);

Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці. І звичайно, в ротику немовляти соска (Руд., Остання шабля, 1959, 469);

*У порівн. Я відчув, що я безпомічний, як немовля (Ю. Янов., II, 1958, 163).

Значення в інших словниках

1. немовля — немовля́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. немовля — Яти. Грудна дитина, яка не вміє ще говорити.  Літературне слововживання
3. немовля — Пискля, писклятко; немовлятко; пор. ДИТИНА.  Словник синонімів Караванського
4. немовля — див. дитина  Словник синонімів Вусика
5. немовля — [неимоўл’а] -л'атие, ор. -л'ам, м. (на) -л'ат'і, мн. -л'ата  Орфоепічний словник української мови
6. немовля — -яти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. немовля — НЕМОВЛЯ́, ля́ти, с. Дитина, яка ще не вміє говорити. Від'їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (І. Франко); Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (З. Тулуб); Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці.  Словник української мови у 20 томах
8. немовля — Дитина в період від завершення стадії новонародження (бл. 1 місяця життя) до часу набуття уміння вставати, ходити і початку мовлення, тобто майже до кінця 1 року життя.  Універсальний словник-енциклопедія
9. немовля — МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт.  Словник синонімів української мови
10. немовля — Немовля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)