неможливо

НЕМОЖЛИ́ВО.

1. Присл. до неможли́вий.

Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Л. Укр., V, 1956, 416);

У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (Коцюб., III, 1956, 430).

2. у знач. присудк. сл. Не можна здійснити, виконати.

Тепер лиш помста! Помста, помста! Кривава, безпощадна, жорстока! І біг би сю хвилю, аби нагнати, аби зубами в серце в’їстися, але ж це неможливо! (Хотк., II, 1966, 287).

3. у знач. присудк. сл. Не можна, немислимо.

— Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизує народ! (Гончар, III, 1959, 229);

Вся вона була така радісна, юна, що не замилуватися нею було неможливо (Собко, Справа.., 1959, 15);

// Не може бути.

Неможливо, одначе, щоб речі в ніщо обернулись (Зеров, Вибр., 1966, 149).

Значення в інших словниках

1. неможливо — неможли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неможливо — пр., нема як, ніяк, несила, неспромога, не можна і пох. від НЕМОЖЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неможливо — 1》 Присл. до неможливий. 2》 у знач. присудк. сл. Не можна здійснити, виконати. 3》 у знач. присудк. сл. Не можна, немислимо. || Не може бути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО. 1. Присл. до неможли́вий. Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Леся Українка); У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (М. Коцюбинський). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
5. неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови
6. неможливо — Неможли́во і не можли́во (з різн. знач.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неможливо — Неможливо нар. Невозможно.  Словник української мови Грінченка