неможливо
НЕМОЖЛИ́ВО.
1. Присл. до неможли́вий.
Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Л. Укр., V, 1956, 416);
У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (Коцюб., III, 1956, 430).
2. у знач. присудк. сл. Не можна здійснити, виконати.
Тепер лиш помста! Помста, помста! Кривава, безпощадна, жорстока! І біг би сю хвилю, аби нагнати, аби зубами в серце в’їстися, але ж це неможливо! (Хотк., II, 1966, 287).
3. у знач. присудк. сл. Не можна, немислимо.
— Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизує народ! (Гончар, III, 1959, 229);
Вся вона була така радісна, юна, що не замилуватися нею було неможливо (Собко, Справа.., 1959, 15);
// Не може бути.
Неможливо, одначе, щоб речі в ніщо обернулись (Зеров, Вибр., 1966, 149).
Значення в інших словниках
- неможливо — неможли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- неможливо — пр., нема як, ніяк, несила, неспромога, не можна і пох. від НЕМОЖЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- неможливо — 1》 Присл. до неможливий. 2》 у знач. присудк. сл. Не можна здійснити, виконати. 3》 у знач. присудк. сл. Не можна, немислимо. || Не може бути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО. 1. Присл. до неможли́вий. Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Леся Українка); У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (М. Коцюбинський). 2. у знач. Словник української мови у 20 томах
- неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. Словник синонімів української мови
- неможливо — Неможли́во і не можли́во (з різн. знач.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неможливо — Неможливо нар. Невозможно. Словник української мови Грінченка