1. Словник української мови в 11 томах

неможливість

НЕМОЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неможли́вий 1.

Але трудність не є неможливість (Ленін, 22, 1950, 52);

Найбільша драма мого життя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (Коцюб., III, 1956, 282);

Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (Собко, Шлях.., 1948, 11).

◊ До неможли́вості — надзвичайно, дуже сильно.

Коли вже є клуб, можна створити і театр. А цього театру хотілося Лялі до неможливості (Вільде, Повнол. діти, 1960, 291);

Страшне, схудле до неможливості обличчя [сина] побачила вона в ту одну мить (Хотк., І, 1966, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неможливість — неможли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. неможливість — [неиможлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. неможливість — -вості, ж. Абстр. ім. до неможливий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неможливість — НЕМОЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неможли́вий 1. Найбільша драма мого життя – це неможливість присвятити себе цілком літературі (М. Коцюбинський); Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (В. Словник української мови у 20 томах
  5. неможливість — Неможли́вість, -вости, -вості, -вістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. неможливість — Неможливість, -вости ж. Невозможность. Желех. Словник української мови Грінченка