неможливо

неможли́во

1》 Присл. до неможливий.

2》 у знач. присудк. сл. Не можна здійснити, виконати.

3》 у знач. присудк. сл. Не можна, немислимо.

|| Не може бути.

Значення в інших словниках

1. неможливо — неможли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неможливо — пр., нема як, ніяк, несила, неспромога, не можна і пох. від НЕМОЖЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО. 1. Присл. до неможли́вий. Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Леся Українка); У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (М. Коцюбинський). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови
5. неможливо — Неможли́во і не можли́во (з різн. знач.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неможливо — НЕМОЖЛИ́ВО. 1. Присл. до неможли́вий. Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Л. Укр., V, 1956, 416); У нещасної дівчини сухоти, виглядає неможливо, але симпатична (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. неможливо — Неможливо нар. Невозможно.  Словник української мови Грінченка