ненависть
НЕНА́ВИСТЬ, і, ж., до кого — чого і без додатка. Почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь.
В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Коцюб., І, 1955, 26);
Данило збагнув, що в ньому закипає ненависть (Коп., Лейтенанти, 1947, 102);
// Вороже ставлення до кого-небудь.
Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Еллан, II, 1958, 103);
— Тільки ненависть, тільки помсту, тільки смерть мусить зустріти ворог на радянській землі! (Панч, Іду, 1946, 7).
Словник української мови (СУМ-11)