неоковирно

НЕОКОВИ́РНО. Присл. до неокови́рний.

Знов похитав Синявін головою, неоковирно сповзаючи з гори, як мішок з половою (Ле, Міжгір’я, 1953, 171).

Значення в інших словниках

1. неоковирно — неокови́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неоковирно — Присл. до неоковирний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неоковирно — НЕОКОВИ́РНО. Присл. до неокови́рний. Знов похитав Синявін головою, неоковирно сповзаючи з гори, як мішок з половою (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах