непоганий
НЕПОГА́НИЙ, а, е.
1. Досить добрий.
Побачив Марко, що хлопець здоровий, красивий і робітник непоганий, і вирішив узяти його за старшого погонича (Укр.. казки, 1951, 286);
Викохали вони [колгоспники] врожай непоганий (Вишня, І, 1956, 365).
2. Те саме, що га́рний.
Балабуха був зовсім таки непоганий з лиця, тільки трохи товстий (Н.-Лев., III, 1956, 15).
Словник української мови (СУМ-11)