непогано

НЕПОГА́НО.

1. Присл. до непога́ний 1.

Я почуваю себе непогано, серце болить рідко (Коцюб., III, 1956, 429);

Федько вчився непогано (Донч., V, 1957, 357);

Живе [Артем] непогано і матір таки не забуває — хоч зрідка, а приїздить (Головко, II, 1957, 233).

2. у знач. присудк. сл. Усе гаразд, усе задовольняє; добре.

— Дасть біг лучче [краще], — буде лучче; але й тепер непогано (Н.-Лев., І, 1956, 153);

— Мені непогано, — каже Сев, — та мене вдома чекає вже, певно, помічник, з яким я розробляю сценарії (Ю. Янов., II, 1958, 44).

Значення в інших словниках

1. непогано — непога́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. непогано — 1》 Присл. до непоганий 1). 2》 у знач. присудк. сл. Усе гаразд, усе задовольняє; добре.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непогано — НЕПОГА́НО. 1. Присл. до непога́ний 1. Я почуваю себе непогано, серце болить рідко (М. Коцюбинський); Федько вчився непогано (О. Донченко); Живе [Артем] непогано і матір таки не забуває – хоч зрідка, а приїздить (А. Головко). 2. у знач. присудк. сл.  Словник української мови у 20 томах
4. непогано — язи́к підві́шений (прив’я́заний, приче́плений і т. ін.) до́бре (непога́но). 1. у кого і без додатка. Хто-небудь уміє вільно, влучно, дотепно висловлюватися, має ораторські здібності. До столу вихопився Тихін Фіялко. Сход насторожився. Ну, цей щось скаже.  Фразеологічний словник української мови
5. непогано — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови