непоквапно
НЕПОКВА́ПНО, рідко. Присл. до непоква́пний.
— Писати палички, думаєте, не подія в житті? Непоквапно, рівно теж уміти треба (Горд., Буян, 1938, 11);
Дзигарі на першому поверсі у вестибюлі непоквапно відбили вісім ударів (Смолич, День.., 1950, 269).
Словник української мови (СУМ-11)