непривітний

НЕПРИВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який неввічливо, недоброзичливо, неласкаво ставиться до інших.

— Чого вона така непривітна, — думаю собі (Вовчок, VI, 1956, 239);

Спершу Андріян здався справді непривітним. Сидів набундючений (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 204);

// Який виражає таке ставлення.

Коли зникла її осяйна усмішка, обличчя її здавалося негарним і непривітним (Донч., III, 1956, 405);

— Командир Богунського полку товариш Щорс? — пролунав раптом непривітний голос з порога (Довж., І, 1958, 142).

2. перен. Який справляє неприємне, гнітюче враження (про предмети, явища природи і т. ін.); похмурий.

Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена (Коцюб., І, 1955, 96);

День видався морозний, непривітний (М. Ол., Леся, 1960,219);

Він виглянув у вікно на непривітний похмурий ліс і сірі хмари (Чорн., Визвол. земля,1959, 29).

Значення в інших словниках

1. непривітний — неприві́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непривітний — -а, -е. 1》 Який неввічливо, недоброзичливо, неласкаво ставиться до інших. || Який виражає таке ставлення. 2》 перен. Який справляє неприємне, гнітюче враження (про предмети, явища природи і т. ін.); похмурий. Непривітна місцина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непривітний — НЕПРИВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який неввічливо, недоброзичливо, неласкаво ставиться до інших. – Чого вона така непривітна, – думаю собі (Марко Вовчок); Спершу Андріян здався справді непривітним. Сидів набундючений (А. Хижняк); // Який виражає таке ставлення.  Словник української мови у 20 томах
4. непривітний — НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який неприхильно ставиться до кого-, чого-небудь), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (який не виявляє лагідності, привітності в ставленні до кого-небудь). Щоб..  Словник синонімів української мови
5. непривітний — Неприві́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. непривітний — Непривітни́й, -а́, -е́ Непривѣтливый.  Словник української мови Грінченка