непривітний
НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який неприхильно ставиться до кого-, чого-небудь), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (який не виявляє лагідності, привітності в ставленні до кого-небудь). Щоб.. схилити на свій бік недоброзичливого до киян князя, вирішено було спокусити.. володаря землі Сіверянської вістями про княжну Чорну (Д. Міщенко); Федір Архипович Шульга ніколи не зважав на лестощі, але не звертав уваги і на пліткарів та незичливих людей (Н. Рибак); Він (Данило Галицький) для оборони князівства змушений був вступити у переговори не лише з недружелюбною Угорщиною, .. а також і з Папою Римським Інокентієм ІV (П. Тичина); Микола відчув, що Гиря неприхильний до радянської влади (В. Гжицький); Хто з нас був добрий, добріший ще буде, хто неприязний, щоб добрості вчився (В. Самійленко); — Чого вона така непривітна, — думаю собі (Марко Вовчок); Гордий і неласкавий з старшими й вищими за себе, Єремія був привітний до челяді (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. злий.
НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який виражає, містить у собі неприхильність), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕДО́БРИЙ, ВОРО́ЖИЙ підсил., НЕНА́ВИСНИЙ підсил.; НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (без лагідності, привітності); КО́СИЙ, КРИВИ́Й (про очі, погляд); НЕДРУ́ЖНІЙ (про тон, зайняту позицію тощо). Зупинилися всі дівчата, випростались і оглядали Олександра недоброзичливими очима (Д. Ткач); А тим часом знов виникли недружелюбні вигуки (К. Гордієнко); Стась аж пересмикнув плечима, відчуваючи на собі неприхильний мамин погляд (Ю. Бедзик); Колективна неприязна мовчанка була йому зустріччю (О. Гончар); Гостроносе личко його скривлене недоброю, гидливою посмішкою (В. Козаченко); Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже, навіть вороже (О. Донченко); — То будьте ви прокляті, пане!.. — ненависним стогоном вирвалося з грудей Устини (М. Стельмах); Тон його мови був гордовитий, неохочий, трохи неласкавий (І. Нечуй-Левицький); Правда, сей та той гляне на нього косим оком (І. Франко); На криві погляди він волів не зважати (С. Журахович). — Пор. несхва́льний.
ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм., ХМУРИСТИЙ розм. (трохи хмурий); БЕЗРА́ДІСНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕВІДРА́ДНИЙ (НЕОДРА́ДНИЙ), ВАЖКИ́Й розм. (який своїм виглядом, забарвленням тощо створює сумний настрій). День похмурий, сонця нема, хоч і дощ не йде (Леся Українка); Будинок стояв похмурий, та коли я підійшов ближче, то крізь щілини у віконницях застеріг світло (Є. Гуцало); О вечори в землянці хмурій, пісні і сльози за вікном! (В. Сосюра); Небо хмарне і темне було, і літали веселі, пухкі сніжинки (В. Винниченко); Погода гіршала. Небо було хмурне (М. Трублаїні); Наступала осінь.. Спохмурніле небо дивилося на землю крізь подерті низькі хмари (В. Большак); Вікно відчинене у невеличкий садочок, що при квартирі, Віоріка дивиться на похмурнілі квіти (М. Чабанівський); Скувала озеро зима,.. вбілила простори снігами, темніє лиш над берегами лісів нахмурених кайма (І. Гончаренко); Брязкотом зброї в ті дні віщували насуплені хмари Біди незнані (переклад М. Зерова); Навряд чи він пішов униз, бо що йому там робити, в отих понурих підвалах..? (Ю. Андрухович); Темна та похмурна Із неба злізла чорна ніч (І. Котляревський); День мав бути прихмарний, прохолодний (Ю. Смолич); Місто спить: кам'яниці-озії Бовваніють у хмуристій млі (М. Старицький); Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (М. Рильський); Знову день і знову невеселий. Бродить осінь, мов старе вино (Л. Дмитерко); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав (переклад Бориса Тена); Чорна важка гора розправила крила смерек (М. Коцюбинський). — Пор. непого́жий.
Словник синонімів української мови