непротивлення

НЕПРОТИ́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.: Непроти́влення злу [наси́льством] — релігійно-філософське вчення Л. Толстого про подолання зла шляхом покори, примирення з ним.

Вчення Толстого про непротивлення злу насильством він [І. Франко] розглядає як усунення від усякої активної політичної боротьби (Рад. літ-во, 3, 1957, 48);

В. І. Ленін вказував на класову обмеженість Толстого і викривав проповідь непротивлення злу насильством, яку вів Толстой (Іст. УРСР, І, 1953, 544).

Значення в інших словниках

1. непротивлення — непроти́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. непротивлення — -я, с., книжн. Покірність, поступливість. Непротивлення злу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непротивлення — НЕПРОТИ́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.: (1) Непроти́влення злу [наси́льством] – релігійно-філософське вчення Л. Толстого про подолання зла шляхом покори, примирення з ним. Вчення Толстого про непротивлення злу насильством він [І.  Словник української мови у 20 томах