непутящий

НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е.

1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний.

Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Коцюб., І, 1955, 444);

— Гляди, Прісько! Не було в нашому роду непутящих молодиць, не попустимо й тебе волочитися: прочую, то не подарую! — погрозився Максим (Л. Янов., І, 1959, 220);

// Який погано виконує покладені на нього обов’язки.

— Непутящий учень з того Павлика, — порішила вчителька (Горд., Буян, 1938, 23).

2. Те саме, що непристо́йний.

Груня сповнилася образи — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (Горд., II, 1959, 436);

// у знач. ім. непутя́ще, щого, с. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм.

[Г а пка:] Панькайся з любою невісточко, дасться вона нам узнаки! [Захарко:] А, хоч не плети непутящого, вгамуйся..! (Кроп., II, 1958, 158).

Значення в інших словниках

1. непутящий — непутя́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непутящий — Непутній, ледачий; (непорядний) безпутній, шалапутний.  Словник синонімів Караванського
3. непутящий — див. бешкетник; легковажний; нетямущий  Словник синонімів Вусика
4. непутящий — -а, -е. 1》 Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. || Який погано виконує покладені на нього обов'язки. 2》 Те саме, що непристойний. || у знач. ім. непутяще, -щого, с. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непутящий — НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який з морального боку діє легковажно, нерозумно або негідно; безпутний. А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористам...  Словник української мови у 20 томах
6. непутящий — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.  Словник синонімів української мови