непутящий

непутя́щий

-а, -е.

1》 Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний.

|| Який погано виконує покладені на нього обов'язки.

2》 Те саме, що непристойний.

|| у знач. ім. непутяще, -щого, с. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм.

Значення в інших словниках

1. непутящий — непутя́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непутящий — Непутній, ледачий; (непорядний) безпутній, шалапутний.  Словник синонімів Караванського
3. непутящий — див. бешкетник; легковажний; нетямущий  Словник синонімів Вусика
4. непутящий — НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який з морального боку діє легковажно, нерозумно або негідно; безпутний. А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористам...  Словник української мови у 20 томах
5. непутящий — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.  Словник синонімів української мови
6. непутящий — НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Коцюб., І, 1955, 444); — Гляди, Прісько!...  Словник української мови в 11 томах