непутящий —
непутя́щий прикметник
Орфографічний словник української мови
непутящий —
див. бешкетник; легковажний; нетямущий
Словник синонімів Вусика
непутящий —
-а, -е. 1》 Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. || Який погано виконує покладені на нього обов'язки. 2》 Те саме, що непристойний. || у знач. ім. непутяще, -щого, с. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непутящий —
НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який з морального боку діє легковажно, нерозумно або негідно; безпутний. А коли до отця Вікентія якось, утікаючи від філера приїхав його безпутний двоюрідний брат, що знюхався з терористам...
Словник української мови у 20 томах
непутящий —
БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.
Словник синонімів української мови
непутящий —
НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е. 1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Коцюб., І, 1955, 444); — Гляди, Прісько!...
Словник української мови в 11 томах