нетля
НЕ́ТЛЯ, і, ч. Невеликий нічний метелик.
Нетля — нічний мотиль, полуночник (Фр., І, 1955, 430);
*У порівн. Панки збивали маєтки на дурних наших процесах, а ми пеклися по судах, як оті нетлі у каганцях (Козл., Сонце.., 1957, 59);
// збірн. Рій нічних метеликів.
На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (Коцюб., І, 1955, 261);
*У порівн. Думки Сафрона, мов нетля, товчуться в голові (Стельмах, II, 1962, 196).
Словник української мови (СУМ-11)