неуцький
НЕ́УЦЬКИЙ, а, е. Викликаний чиїмось неуцтвом; власт. неукові.
У всій своїй величі світ розкривається лиш… тому, чий погляд не затуманений неуцькими передсудами й упередженнями (Рад. Укр., 9. V 1963, 1);
Неуцька самовпевненість; Неуцький домисел.
Словник української мови (СУМ-11)