неуцтво
НЕ́УЦТВО, а, с. Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь.
Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (Укр. клас. опера, 1957, 161);
Самі [коні] стишили біг, а потім і зовсім пішли вільною ходою.. — А я, дурна, їх смикала, — реготала Маруся, не приховуючи свого неуцтва в машталірській справі (Добр., Очак. розмир, 1965, 208).
Словник української мови (СУМ-11)