неіснуючий

НЕІСНУ́ЮЧИЙ, а, е. Який не існує, якого немає.

Старий [хірург] .. механічним рухом шукав на рукаві хатнього халата неіснуючі зав’язки (Вол., Місячне срібло, 1961, 62);

Підробивши документи, Геннадій Курай помандрував по світу, виступаючи то в ролі адміністратора неіснуючого гастрольбюро, то видавав себе за фінагента (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 141).

Значення в інших словниках

1. неіснуючий — неісну́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неіснуючий — Вигаданий, УЯВНИЙ, шо не існує, якого нема; (у природі) невідомий.  Словник синонімів Караванського
3. неіснуючий — -а, -е. Який не існує, якого немає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неіснуючий — НЕІСНУ́ЮЧИЙ, а, е. Якого немає в реальності, дійсності. Старий [хірург] .. механічним рухом шукав на рукаві хатнього халата неіснуючі зав'язки (І.  Словник української мови у 20 томах
5. неіснуючий — НЕРЕА́ЛЬНИЙ (якого немає й не буває в дійсності), ІРРЕА́ЛЬНИЙ книжн., ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., НЕЗЕМНИ́Й підсил.; НЕІСНУ́ЮЧИЙ (якого немає в дійсності). Нереальним видається він Ігореві. Немов персонаж з невиразного й напівзабутого сновиддя (Ю.  Словник синонімів української мови