низина
НИЗИНА́, и́, ж.
1. Низька місцевість.
Між сірими скелями стоїть на низині стара церква з трьома банями (Н.-Лев., І, 1956, 52);
По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3);
Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160).
2. геогр. Те саме, що низовина́ 1.
Врешті війнув вітрець — перед втікачами була наддунайська низина (Коцюб., І, 1955, 347).
Словник української мови (СУМ-11)