ноженята
НОЖЕНЯ́ТА, ня́т, мн. (одн. ноженя́, ня́ти, с.). Зменш.-пестл. до но́ги ( див. нога́ 1).
Ой маю, маю і ноженята, Та ні з ким, матінко, потанцювати..! (Шевч., II, 1963, 346);
Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 48);
На куценьких ноженятах До ставка біжать качата (Шпак, Вибр., 1952, 68).
Словник української мови (СУМ-11)