нормально
НОРМА́ЛЬНО. Присл. до норма́льний 1.
Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (Коцюб., III, 1956, 408);
// у знач. присудк. сл.
Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (Гончар, Тронка, 1963, 147).
Словник української мови (СУМ-11)