нормально

норма́льно

Присл. до нормальний 1).

|| у знач. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. нормально — норма́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нормально — НОРМА́ЛЬНО. Присл. до норма́льний 1. Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (М. Коцюбинський); // у знач. присудк. сл. Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. нормально — НОРМА́ЛЬНО. Присл. до норма́льний 1. Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (Коцюб., III, 1956, 408); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах