нормально
НОРМА́ЛЬНО.
Присл. до норма́льний 1.
Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (М. Коцюбинський);
// у знач. присудк. сл.
Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)