нудко
НУ́ДКО, діал. Присл. до нудки́й.
Голова знову нудко запаморочилась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 343);
// у знач. присудк. сл.
Нудко ж мені, тяжко ж мені, — ні з ким розмовляти (Чуб., V, 1874, 234).
Словник української мови (СУМ-11)НУ́ДКО, діал. Присл. до нудки́й.
Голова знову нудко запаморочилась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 343);
// у знач. присудк. сл.
Нудко ж мені, тяжко ж мені, — ні з ким розмовляти (Чуб., V, 1874, 234).
Словник української мови (СУМ-11)