нюанс
НЮА́НС, у, ч., книжн. Тонке розрізнення в чому-небудь; ледве помітний відтінок.
Яскраві барви, повні тони! Нюанси пріч і геть півтон! Рожеве вмерло, і червоне Горить огнями виногрон (Рильський, І, 1960, 282);
З обох боків долинало до Костя тихе дзюрчання — своєрідна мелодія з безліччю найтонших, найпримхливіших нюансів (Шовк., Починається юність, 1938, 67);
Дівчатка не завжди спромагались перекладати їхні слова, зберігаючи точні нюанси думки (Ільч., Серце жде, 1939, 305).
Словник української мови (СУМ-11)