оббитий

ОББИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обби́ти.

Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Забашта, Квіт.., 1960, 16);

Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (Н.-Лев., II, 1956, 200);

Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (Коб., II, 1956, 10);

На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (Коцюб., І, 1955, 393).

Значення в інших словниках

1. оббитий — обби́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оббитий — [об:итией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
3. оббитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббити. || оббито, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оббитий — ОББИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обби́ти. Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (І. Нечуй-Левицький); Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (О. Кобилянська); На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (М.  Словник української мови у 20 томах