оббитий
ОББИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обби́ти.
Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (І. Нечуй-Левицький);
Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (О. Кобилянська);
На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм.
Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)