обважнювати

ОБВА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу.

Лампочка.. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (Десняк, Десну.., 1949, 290);

Ніщо не обважнювало плечей (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22);

Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем. Паруси намокли, обважнивши щогли (Ю. Янов., II, 1958, 59);

// перен. Нависати, лягати важким тягарем над ким-небудь, на кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.).

2. перен. Надто насичувати, перевантажувати чим-небудь зайвим, роблячи важким, незграбним (про мову, стиль).

Іноді Манжура обважнює свої поезії надмірною кількістю епітетів (Рад. літ-во, 7, 1965, 34).

3. спец. Додавати до розчину яку-небудь речовину для збільшення його густини.

Запасу [глинистого розчину] на буровій не виявилося. Не було й гематиту, яким обважнюють розчин (Роб. газ., 3.ХІ 1963, 2).

Значення в інших словниках

1. обважнювати — обва́жнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обважнювати — -юю, -юєш, недок., обважнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. || перен. Нависати, лягати важким тягарем над ким-небудь, на кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обважнювати — ОБВА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. кого, що. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. Лампочка .. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (О. Десняк); Ніщо не обважнювало плечей (М.  Словник української мови у 20 томах
4. обважнювати — ОБВА́ЖНЮВАТИ (пригинати додолу своїм тягарем), ОБТЯ́ЖУВАТИ, ОБТЯЖА́ТИ рідше. — Док.: обважни́ти, обтя́жити. Обвис на плечах ватник (мабуть, синів), Ще й дощ його осінній обважнив (В. Мисик); Вона з досади скрасніла,..  Словник синонімів української мови