обважнювати

обва́жнювати

-юю, -юєш, недок., обважнити, -ню, -ниш, док., перех.

1》 Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу.

|| перен. Нависати, лягати важким тягарем над ким-небудь, на кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.).

2》 перен. Надто насичувати, перевантажувати чим-небудь зайвим, роблячи важким, незграбним (про мову, стиль).

3》 спец. Додавати до розчину яку-небудь речовину для збільшення його густини.

Значення в інших словниках

1. обважнювати — обва́жнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обважнювати — ОБВА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. кого, що. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. Лампочка .. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (О. Десняк); Ніщо не обважнювало плечей (М.  Словник української мови у 20 томах
3. обважнювати — ОБВА́ЖНЮВАТИ (пригинати додолу своїм тягарем), ОБТЯ́ЖУВАТИ, ОБТЯЖА́ТИ рідше. — Док.: обважни́ти, обтя́жити. Обвис на плечах ватник (мабуть, синів), Ще й дощ його осінній обважнив (В. Мисик); Вона з досади скрасніла,..  Словник синонімів української мови
4. обважнювати — ОБВА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. 1. Налягати, тиснути своєю вагою, тягнучи донизу. Лампочка.. золотила великі, стиглі яблука, що густо обважнювали віти (Десняк, Десну.., 1949, 290); Ніщо не обважнювало плечей (Шер.  Словник української мови в 11 томах