обвішаний
ОБВІ́ШАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́шати.
В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Коцюб., І, 1955, 228);
// обві́шано, безос. присудк. сл.
Обвішано на ніч тюрму замками, сторожа на варті — тихо (Вас., І, 1959, 247).
2. у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь.
Клекоче станція. Снують, поблискують рясно обвішані зброєю махновці (Гончар, II, 1959, 234).
Словник української мови (СУМ-11)