обвішаний

ОБВІ́ШАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обві́шати.

В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (М. Коцюбинський);

// обві́шано, безос. пред.

Обвішано на ніч тюрму замками, сторожа на варті (С. Васильченко).

2. у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь.

Біля афішних тумб юрмляться загорілі, обвішані зброєю степовики (О. Гончар);

Кривоніс увесь обвішаний торбами (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. обвішаний — обві́шаний 1 дієприкметник від: обві́шати обві́шаний 2 прикметник який обвішався чим-небудь  Орфографічний словник української мови
2. обвішаний — [оубв’ішанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обвішаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвішати. || обвішано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обвішаний — ОБВІ́ШАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́шати. В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Коцюб., І, 1955, 228); // обві́шано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах