обвішаний

обві́шаний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвішати.

|| обвішано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який обвішався чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. обвішаний — обві́шаний 1 дієприкметник від: обві́шати обві́шаний 2 прикметник який обвішався чим-небудь  Орфографічний словник української мови
2. обвішаний — [оубв’ішанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обвішаний — ОБВІ́ШАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обві́шати. В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (М. Коцюбинський); // обві́шано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. обвішаний — ОБВІ́ШАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обві́шати. В просторій молдаванській хаті, вистеленій різнобарвними килимами, обвішаній чудово тканими рушниками, блимає перед образом лампадка (Коцюб., І, 1955, 228); // обві́шано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах