обездолювати
ОБЕЗДО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗДО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Позбавляючи найнеобхіднішого, найдорожчого або кривдячи, робити нещасним; знедолювати.
Ворог спалив у селі Сніжків п’ятсот хат. Та радянський народ не можна обездолити (Горд., Цвіти.., 1951, 11);
Тася знову на всю глибочінь зрозуміла, як вона його обікрала й обездолила (Дмит., Розлука, 1957, 74).
Словник української мови (СУМ-11)