обидно

ОБИ́ДНО, рідко. Присл. до оби́дний.

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно. Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно..? (Котл., І, 1952, 245);

// у знач. присудк. сл.

Іванові з Максимом було трохи обидно, що запросини їхні були безуспішні (Смолич, Мир.., 1958, 39);

На дорозі зостався один тільки Василько. Йому враз стало обидно, що всі його покинули (Панч, Гарні хлопці, 1959, 89).

Значення в інших словниках

1. обидно — оби́дно прислівник образливо незмінювана словникова одиниця розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. обидно — ОБИ́ДНО.  Словник української мови у 20 томах
3. обидно — Оби́дно нар. Обидно. Очам видно, та ногам обидно. Ном. № 11426.  Словник української мови Грінченка