обкошений
ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкоси́ти;
// У знач. прикм.
І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (Мал., Звенигора, 1959, 335).
Словник української мови (СУМ-11)ОБКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкоси́ти;
// У знач. прикм.
І ти Смоленщини поля Згадав обкошені (Мал., Звенигора, 1959, 335).
Словник української мови (СУМ-11)