облисілий
ОБЛИСІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облисі́ти.
Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43);
Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (Руд., Остання шабля, 1959, 167);
Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив грунту (Рад. Укр., 19.VІІІ 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)