обманювати
ОБМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМАНУ́ТИ, ману́, ма́неш і розм. ОБМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., перех.
1. Словами, вчинками або діями вводити в оману кого-небудь; обдурювати.
Кадети обманюють не тільки лівих селян, а і правих (Ленін, 16, 1971, 338);
Але обманути Дмитра було важко (Коз., Гарячі руки, 1960, 67);
[Дівчата:] Знаємо ми вас! Шкода, нас ви не обманите, До себе не переманите (Кроп., II, 1958, 78);
*Образно. Палив ліси я, сіяв каву, Вбивав я, крав і грабував, Я долю обманить лукаву Своєю впертістю жадав (Рильський, III, 1961, 292);
// Говорити неправду; брехати.
— Чому полк робітників і селян під керівництвом прапорщика розбив певну військову одиницю, очолювану сотнями офіцерів.. з вищою військовою освітою? — Ваш удар був надто несподіваним. — Ні. Не тому. Не обманюйте (Довж., І, 1958, 163);
— І де ти взявся? — Прямо з села поспішав, щоб тобі пособити!.. — Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш, Романе! (Стельмах, І, 1962, 129);
// Не виконувати своїх обіцянок, порушувати, ламати слово.
Партія есерів обманула селян: вона переповзла з свого земельного проекту на поміщицький, кадетський .. (Ленін, 26, 1951, 193);
[Xимка:] Гості ж, певно, не обманять — прийдуть (Мирний, V, 1955, 219).
2. Діяти нечесно, вдаватися до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати.
— На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (Стельмах, І, 1962, 189);
У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, "як бог велів": Вкрадуть, обманять — і не тужать (Гірник, Стартують.., 1963, 90).
3. перен. Не справджувати чиїх-небудь надій, сподівань і т. ін.
Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? (Рильський, І, 1960, 124).
4. Порушувати подружню вірність; зраджувати (у 2 знач.).
5. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; спокушати, зводити.
— Що ж? — каже, — хоч і обманув, та не посміявся… (Кв.-Осн., II, 1956, 449).
Словник української мови (СУМ-11)