обмитий

ОБМИ́ТИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до обми́ти.

Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (Н.-Лев., І, 1956, 73);

Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (Чорн., Визволення, 1949, 131);

Левкові добре було: був і обмитий, і обпатраний, щонеділі була й сорочечка біленька, і буханець м’якенький (Кв.-Осн., II, 1956, 255);

Вже були "обмиті" капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів (Рибак, Час.., 1960, 17);

// обми́то, безос. присудк. сл.

Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою (Фр., VI, 1951, 164).

Значення в інших словниках

1. обмитий — обми́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обмитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обмити. || обмито, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обмитий — ОБМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обми́ти. Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (І. Нечуй-Левицький); Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (С.  Словник української мови у 20 томах