обмитий

обми́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обмити.

|| обмито, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. обмитий — обми́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обмитий — ОБМИ́ТИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до обми́ти. Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (Н.-Лев., І, 1956, 73); Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (Чорн.  Словник української мови в 11 томах
3. обмитий — ОБМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обми́ти. Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (І. Нечуй-Левицький); Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (С.  Словник української мови у 20 томах