обнадієний

ОБНАДІ́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обнаді́яти.

Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз’їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (Головко, II, 1957, 255);

// У знач. прикм.

До Михайла з усіх боків потяглися руки, на нього благально дивилися сумовиті, обнадієні очі (Збан., Сеспель, 1961, 157).

Значення в інших словниках

1. обнадієний — обнаді́єний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. обнадієний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обнадіяти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обнадієний — ОБНАДІ́ЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до обнаді́яти. Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз'їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (А. Головко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах