обнадієний
обнаді́єний
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обнадіяти.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиобнаді́єний
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обнадіяти.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови